30 січня 2016 року в Старому Майдані, два товариші зранку на вирішили зустрітись в одного із них дома і як говориться випити по сто грамів. Просидівши за столом та за розмовами до обіду в них закінчилось спиртне, тому вони вирішили піти в центр села, де продовжили розпочату зранку справу.

Зайшли в магазин "затарились" і не гаючи час, там же, в центрі села до 16-ї години "приговорили" куплене в магазині. В якусь мить вони втратили один одного з поля зору. Тому один з товаришів, вирішивши що той повернувся до свого домоволодіння пішов шукати його саме туди.
Інший же тим часом шукав його по центрі села і знайшов його лише за деякий час, і вже пізніше провів його на автобусну зупинку з якої той поїхав рейсовим автобусом.Що ж сталося, в той час коли "друзі" шукали один одного? Як вже пізніше, з'ясували працівники поліції, коли один з товаришів прийшов до подвір'я товариша з надією знайти його там, виявив замок на дверях. Чекаючи на прихід свого товариша він чомусь згадав про ноутбук товариша який він бачив у нього напередодні. Недовго думаючи він вирішив, що цей ноутбук йому більш потрібний, і вже за мить він відривав штапіки на вікні, вийняв шибку, зняв ноутбук зі шафи й гайда в центр села продовжувати пошуки свого товариша, де він його і знайшов, а той в свою чергу провів його на рейсовий автобус.30 березня, оцінивши досліджені докази, суд визнав, що вина обвинуваченого у вчиненні ним крадіжки доведена повністю та врахував щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди, а також, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, не судимий, в перше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до того ж, потерпілий не наполягає на суворості призначення покарання, суд ухвалив звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк тривалістю один рік.Ось так "відпочивають" на вікенд "справжні" друзі.