Захищаючи незалежність України та її територіальну цілісність, Сергій Володимирович загинув на Донеччині 21 березня 2024 року. Весь цей час він вважався безвісти зниклим. Неповних два роки в серцях рідних жевріла надія, але, на жаль, дива не сталося. Особу військового було встановлено 25 лютого цього року на основі ДНК - експертизи…

3 березня в Пулинах зустрічали та проводжали в останню дорогу Героя Сергія Яковця. Люди, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж у центрі селища та на вулицях, коли той востаннє віз загиблого воїна до рідної домівки. Гіркотою і болем був сповнений цей день для мешканців селища, а особливо для рідних та близьких нашого Захисника.

Біля будинку загиблого Героя настоятель Свято-Миколаївського храму ПЦУ отець Сергій Янчук провів панахиду. Служба Божа також відбулася і в самому храмі, де її очолили священнослужителі Сергій Янчук та Василь Голуб.

У супроводі почесної варти, «живим коридором» мешканці селища провели кортеж з тілом загиблого до кладовища, на якому відбувся траурний мітинг пам'яті мужнього воїна.

Зі скорботною промовою виступив секретар Пулинської селищної ради Олександр Лігута, який розповів про бойовий шлях Героя, наголосивши, що Сергій Яковець віддав своє життя за Україну, за наше світле майбутнє. І висловив щирі співчуття родині.

Представник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вручив сину Сергія Яковця - Дмитру, котрий нині також боронить нашу країну від російського окупанта, Державний Прапор України.

На честь відважного воїна пролунав стрілецький салют.

Ціна нашої свободи надто велика, тому варто пам’ятати кожного, хто віддав своє життя у боротьбі з російським агресором. Низький уклін та вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну.

Вічна Слава і світла пам'ять Герою – Сергію Яковцю!

Джерело: Пулинська селищна рада