Субота Онлайн розповіла обставини смерті 50-річного жителя Пулинської громади Житомирської області Олександра Ревуцького, який, за словами рідних, помер після дій співробітників ТЦК та поліції.
Олександр Ревуцький. Світла памʼять… Фото Суботі Онлайн надала родина Олександра Ревуцького
«Для чого ви його сюди привезли», — сказали в обласному ТЦК та СП. Такі слова озвучила журналістці Суботи Онлайн рідна сестра покійного 50-річного Олександра Ревуцького Світлана із с. Великого Лугу Курненської громади.
5 січня жителі с. Великий Луг та Пулин, рідні, близькі (мама, сестри), провели в останню путь Олександра Анатолійовича Ревуцького, 1975 року народження, котрий, нібито в результаті мобілізаційних заходів співробітників ТЦК та поліції отримав тілесні ушкодження, від яких помер.
▶ Житомирський обласний ТЦК та СП надав офіційне розяснення щодо смерті жителя Пулинщини
▶ У Нацполіції в Житомирській області, зокрема, повідомили
Водночас під час спілкування з журналісткою Суботи Онлайн у рідних сестер і мами покійного склалася зовсім інша версія того, що сталося того дня.
– Наш брат проживав у родині, де окрім нього було ще дві менші сестри – Оксана та Світлана, — розповіли Суботі Онлайн рідні сестри. Нині вони проживають у столиці. – З юнацьких років Олександр захоплювався музикою (грав у духовому оркестрі), цікавився мотоциклами, грав у шахи.
За словами сестри Світлани, їхній брат запам’ятався їм спокійним, добрим, щирим, тихим, він був із дитинства дуже прив’язаним до мами Ніни Євгеніївни.
– З ним у нас ніколи не було проблем. Після закінчення школи він служив в армії у Миргороді, де був зв’язківцем. Після цього він повернувся додому й вивчився в Довбиському училищі на водія великогабаритних автомобілів. Працював разом із мамою в місцевому колгоспі – заступником комірника. Тоді після занепаду й розпаду колгоспів, він придбав пилку й допомагав людям різати й заготовляти на зиму дрова. Одружився з жінкою Катериною, з якою прожили з 2005 по 2023 роки. На жаль, вона померла…Олександр мав вади зі здоров’ям – був обмежено придатним (важка форма варикозу ніг). Мав відповідний медичний документ. Йому було важко пересуватися…
За словами сестер покійного Олександр проживав сам у багатоквартирному будинку. Того дня – 2 січня – до його помешкання увірвались поліцейські та працівники ТЦК, які, нібито, шукали одного з місцевих чоловіків, який ухиляється від військового обліку та призову. На той час у його помешканні знаходились декілька односельців, які, побачивши правоохоронців, накивали п’ятами. Олександр втікати не мав бажання.
– «Гості» схопили Олександра ввечері так, що він не встиг навіть закрити двері та взяти з собою мобільний телефон. Рідним теж ніхто нічого не повідомив, де їхній син і брат і що з ним відбувається. Його доставили в ТЦК в Пулини, де в нього вже був чомусь розбитий ніс! Кров стримувала вата в носі. Пізніше його повезли для проходження ВЛК до Житомира, де в обласному ТЦК та СП теж сказали таку фразу: «Навіщо ви нам його сюди привезли? Він нам не потрібен…» У Житомирі наш брат і син виявився різко придатним до служби в лавах ЗСУ. Але чомусь йому двічі викликали там екстрену медичну допомогу для надання невідкладної допомоги із зупинки кровотечі із носа, який у нього був вже зламаний…Після повернення до Пулин, Олександру виписали повістку й повідомили, щоб він наступного дня прибув до ТЦК для подальшого несення служби в ЗСУ. 3 січня, близько, 15.20, Олександр вийшов із приміщення ТЦК у Пулинах, щоб зібрати необхідні речі, йому раптово стало зле, він упав біля воріт ТЦК та, на жаль, помер… Намагання перехожих і медиків надати йому допомогу успіхом не увінчались.
– У неофіційній розмові з нами судмедексперт у Житомирі повідомив, що Саша своєю смертю не помер, йому хтось допоміг…, — сказала, не стримуючи сліз, сестра Світлана. – Ви лише уявіть, що ми пережили всі ці дні з Нового року! А як 74-річній мамі ховати свого сина? Хіба вона чекала на такий сумний і несподіваний поворот подій? 25 грудня Саші виповнилося лише 50… А 2 січня 78 років мало б бути нашому татові…Ще б жити і жити…Він нікому нічого поганого в житті не зробив і не прагнув… Навпаки дуже допомагав усім односельцям… Ми не думаємо, що він побитий міг самостійно відмовитися від меддопомоги. Як так? Ми будемо звертатися в усі інстанції, щоб все-таки добитися правди і покарати винних у смерті нашого рідненького брата і сина.
Люди в селі дуже бояться. Не хочуть відкрито розповідати про те, що сталося, хоча й знають все до дрібниць.
«Шакали! Вбили людину, відхрестились від смерті людини без проблем. Разом із поліцаями роблять безпридел! Геноцид! Ото кати!, — сказав один із жителів села.
Місцева мешканка Анна Федоренко розповіла сайтові Субота Онлайн: «Дуже сильно шкода Олександра – це наш зять. Як ота нечисть може жити і розуміти, що творять зло в Україні, хаос, беззаконня, бандитизм, то нехай же і їхні родини відчують ту біль і горе, сльози, що в цей час відчуває родина Ревуцьких! Господь бачить все! А за кожну сльозинку згорьованої мами, повірте, ви будете покарані»
▶Житель Пулин Володимир Грибан розповів на власній сторінці у Facbook про загадкові смерті в Пулинах
Місцем останнього спочинку Олександра Ревуцького стало кладовище рідного села Великий Луг, де його поховали поблизу з могилою дружини…
Джерело: "Субота"