Вадим Ліскі, директор Житомирського інвестиційного центру - людина молода та успішна. Команді, з якої він працює, вдалося втілити один з найбільш вдалих інвестиційних проектів в Житомирі – відродити та вдихнути нове життя в Житомирський картонний комбінат.
Зараз Житомирський інвестиційний центр виступає з ініціативою розробки та втілення інвестиційних проектів в окремих районах області.
Про нові ідеї, великі гроші та особисте життя розповів Вадим Ліскі в інтерв’ю.
«ЗАВЖДИ НА ПЕРШОМУ МІСЦІ СІМ’Я»
Давайте розпочнемо з початку: як і коли Ви навчилися заробляти гроші?
- Мої батьки – типова радянська технічна інтелігенція. Обидва працювали інженерами в Комсомольську на Полтавщині. Заробляли як усі у той час. Харчувалися ми нормально, був одяг... Але на морі, наприклад, побували за все моє дитинство тільки один раз.
Ще зі школи я прагнув самостійності, не хотів випрошувати гроші у батьків. Під час навчання в інституті відразу пішов працювати. Спочатку - експедитором. Це була як виробнича практика – я вивчав економіку в інституті, а потім досліджував реальні бізнес-відносини.
Зараз для Вас головне робота, чи родина?
- Для мене завжди на першому місці сім’я. Моя дружина – Тетяна - веде власний невеличкий бізнес. Разом виховуємо двох дітей. Сину 6 років, дочці 2 роки. Дружина, діти, родина, дім - такий мій світ. Все походить від сім’ї – і бажання будувати надійний, сучасний бізнес і бажання зробити краще місто, в якому я живу, і нашу країну зробити зручною для людей.
А яким чином Ви стали підприємцем, опинилися у великому бізнесі?
- Знаєте, якось непомітно для себе. Починав експедитором, потім працював менеджером з продаж. Це були 90-ті роки, і ми купували-продавали все, що тільки могли. Потім зосередилися на металопродукції. Поступово прийшло розуміння правил гри у бізнесі, з’явилися контакти, нові можливості.
Наступним кроком був вже власний бізнес. Довелося займатися вже не тільки продажами, але й будувати структуру компанії, відповідати за стратегію її діяльності, за щоденне управління, за людей, які в мене працювали. Спочатку було непросто, були помилки, не вистачало досвіду. Але згодом все стало на свої місця.
«НАМ ВДАЛОСЯ ЗРОБИТИ «РЕВОЛЮЦІЮ» НА ОКРЕМО ВЗЯТОМУ ПІДПРИЄМСТВІ»
З чого почалася Ваша діяльність на Житомирщині?
- Ми шукали перспективні підприємства, які мають резерви для зростання. Побачили, що у Житомирського картонного комбінату є потенціал, який не використовується. Було видно, що підприємство «живе», перспективне. Єдина проблема – немає коштів для розвитку. Але, знаєте, якщо у вас є ціль, впевненість та розуміння, як досягти своєї мети – гроші завжди знайдуться. І дійсно – невдовзі після приходу нашої команди на ЖКК, нам вдалося залучити закордонного інвестора. Десятки мільйонів гривень вдалося направити в розвиток комбінату, і на сьогодні ми маємо вражаючи результати.
Чим зараз Житомирський картонний комбінат відрізняється від колишньої паперової фабрики за радянських часів?
- Нова команда прийшла на ЖКК в 2010 році. За цей час нам вдалося зробити «революцію» на окремо взятому підприємстві. На комбінаті встановлене сучасне обладнання, якого не має на пострадянському просторі. Налагоджено випуск нової продукції. Зокрема, сьогодні, замість паперу низької якості, підприємство виробляє папір найвищого рівня. Впроваджено енергоефективні технології. Установка устаткування, що працює на твердому паливі, дозволила відмовитися від закупівлі дорогого імпортного газу. Зекономлені кошти пішли на модернізацію та технічне переоснащення комбінату.
Якщо говорити мовою цифр, то маємо досить переконливі показники. Об'єми виробництва на ЖКК збільшилися в 3 рази. В 2 рази зросла кількість робочих місць. Зарплата у працівників збільшилась на 50% і є вищою за середній рівень по області. Проблем, звичайно, достатньо. Самі розумієте, що зараз усієї промисловості доводиться «затягти пояси». Але нам вдається виживати та продовжувати розвиток підприємства.
З’явилася інформація, що комбінат взяв шефство над школою з області…
- Комбінат завжди здійснював благодійні проекти. Наприклад, нещодавно закупили 10 планшетів для артилеристів. Фонд «Лелеки», де я одним з керівників, допомагає військовим та переселенцям. Тепер ми вирішили систематизувати діяльність в цієї сфері. Підписання угод зі школами області здійснюється в рамках програми корпоративної соціальної відповідальності ЖКК.
Першу шефську угоду комбінат уклав з сільської школою в Кошелівці Червоноармійського району. Підприємство буде активно допомагати школі із матеріально-технічним забезпеченням, спортивним спорядженням, організує зустрічі з волонтерами та ветеранами АТО, а також профінансує ряд екскурсій дітлахів по культурним місцям і підприємствам Житомирщини.
Коли готувалася угоду, ми обирали з декількох шкіл. Але зосередилися на Кошелівській ЗОШ, тому що побачили: в цьому районі взагалі немає великих підприємств, які можуть допомагати учбовим закладам. Це дослідження ситуації в Червоноармійському районі, до речі, надихнуло нас на більш глибоке вивчення економічного положення цих міст. Побачене нас не порадувало.
«ТРЕБА НЕГАЙНО СТВОРЮВАТИ РОБОЧІ МІСЦЯ»
Що сталося? Що відбувається з Червоноармійським районом?
- Перша і головна проблема цієї мальовничої частини нашого краю – відсутність потужного виробництва. Будь якого, в будь якої сфері. Наслідки гнітучі. Згідно з офіційною статистикою, половина (48%) мешканців Червоноармійського району не має постійної занятості. Вдумайтесь – половина жителів не мають можливості отримати стабільний дохід та забезпечити родину! Це мене особисто просто вразило.
І ще деякі цифри, які доповнять загальну невеселу картину. Власні доходи бюджету району за 2014 р. – 5,7 млн. грн. Офіційні трансферти (перекази) з бюджетів вищого рівня – 96 млн. грн. Отже, власними фінансовими ресурсами район зараз забезпечений тільки на 6%! Якщо не почати дуже швидкі та радикальні перетворення, прогноз дуже сумний.
У вас є ідеї щодо вирішення цієї ситуації?
- Відповідь може бути тільки одна: треба негайно створювати в районі робочі місця. Це дозволить забезпечити стабільні джерела існування для мешканців та збільшить доходи місцевого бюджету.
Але як це зробити?
- Відповідь є простою та очевидною: треба залучати інвестиції. А от куди, в які сфери кликати інвесторів – це вже складне питання, яке потребує ретельного вивчення усіх особливостей та ресурсів району.
Наш Центр (Житомирський інвестиційний центр – Прим. ред.) зробив таке попереднє дослідження. Ми визначили, що може зацікавити інвесторів в Червоноармійському районі.
Спробую вгадати. Це, напевно, лісове господарство…
- Так. Один з перспективних напрямків для вкладення інвестицій пов'язаний із використанням лісових ресурсів.
Справа в тому, що в цьому рокі в Україні почав діяти закон про мораторій на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді. Заборона на вивіз лісу-кругляку, тобто бревен, створила умови для розвитку деревообробної галузі. В Житомирської області, в тому числі, в Червоноармійському районі, є таки можливості.
Ще один фактор - підвищення ціни на газ. Це робить вигідним виробництво альтернативних видів палива, зокрема, деревинних пелет. До того ж держава стимулює відкриття такого виробництва.
Інший напрямок – використання надр…
Мається на увазі видобуток бурштину?
- Ні. В Червоноармійському районі покладів цього мінералу не знайдено. Після вивчення усієї інформації, наш Центр пропонує зосередитися на видобуванні кварцового піску та води.
А це точно перспективні напрямки?
- Бачу, ви здивовані. Пояснюю. Кварцовий пісок – це сировина для виготовленні скла. Колись на території району були і піщані кар’єри, і скляні заводи.
На території сіл В’юнки, Олізарка, Підлісне, Чехівці, Гута-Юстинівка, Новий Завод ще на початку минулого століття було виявлено доволі великі родовища кварцового піску. Вони інтенсивно розроблялися. Але після того, як головного ідеолога цього виробництва професора Белінського у 1938 році репресували, робота фактично припинилась. Між тим, існуючих потужностей родовищ кварцового піску ще достатньо для відновлення процесу видобування.
Що стосується виробництва скла, то колись гутне скло у районі виробляли невеличкі заводи, які належали німецькому підприємцю і землевласнику Карлу Шленкеру. В селі В’юнки в 1816 р. діяв склозавод, згодом було запущено другий. З 1853 р. працював склозавод у селі Гута-Юстинівка. Проте після згортання видобутку кварцового піску, заводи були порізані на металобрухт.
Відродити спочатку видобуток піску, а потім і скляне виробництво, на нашу думку, є можливим та реальним.
Тепер розкажіть, як можна залучити інвестора до видобутку води. Як це може бути вигідно?
- Біля села Ягодинка геологи розвідали 31-кілометрове (!) підземне озеро. Дуже перспективним є запуск тут лінії з випуску бутильованної питної води.
Експерти Асоціації виробників мінеральних та питних вод України говорять про стабільне збільшення споживання негазованої води в пляшках. І навіть криза не вплинула на цей показник негативно.
Які ще особливості та ресурси району, на Вашу думку, можуть сподобатися інвесторам?
- Найбільш значними та швидкими з точку зору залучення інвесторів та отримання прибутку є логістичні центри. Мова іде про мережу складських приміщень. Після реконструкції траси Київ-Чоп (Е40), пропускна спроможність на ділянці Житомир - Новоград-Волинський збільшилася з 8 тис. автомобілів до 24 тис. Офіційний прогноз говорить про зростання до 50 тис. автомобілів. Неподалік є залізничне сполучення, колія якого проходить паралельно автодорозі. Існує також потужний енергетичний вузол – через район проходить високовольтна лінія. Все це створює можливість для розбудови крупних логістичних комплексів.
Інвестиційна потужність проектів такого порядку – сотні мільйонів гривень. Для будівництва можна залучати як іноземні, так і вітчизняні інвестиції.
Наприклад, потужний логістичний центр у Яготині Київської області побудувала свого часу корпорація «Рошен». Він обійшовся у 30 млн. дол. Завдяки роботі цього об’єкту суттєво покращилася інфраструктура, а для сотень місцевих мешканців створені нові робочі місця.
За Вашими оцінками, скільки робочих місць вдасться створити, якщо запропоновані Вами інвестиційні проекти будуть втілені в життя?
Результат втілення 5-ти інвестиційних проектів, про які я розповів – 1500 – 2000 робочих місць. При чому одне робоче місце у промисловості супроводжується створенням 2-3 робочих місць у сфері послуг. Отже, мінімальна прогнозна сумарна ємність проектів десь біля 4500 робочих місць.
Це оптимістичні цифри. Але наскільки вони реальні?
- Для реалізації інвестиційних проектів необхідне виконання тільки двох вимог: сприяння влади на усіх рівнях та створення професійних бізнес-планів. Якщо буде підтримка наших ідей з боку влади та громади, Житомирський інвестцентр негайно розпочне детальне доопрацювання проектів.