Через радянську загрозу 23 вересня 1943 р. генеральний комісар Е. Ляйзер підписав розпорядження про заснування другої німецької колонії в житомирському генеральному окрузі між Коростенем і Черняховом – Фьорстерштадт /Försterstadt/Поселення лісника/, на вивільнені місця вивезених українців, євреїв заселялася фольксдойче - етнічними німцями місцевого походження.
До його складу ввійшли села Черняхівського, Горошківського, Пулинського, Звягельського (Новоград-Волинського), Довбишанського, Коростенського, Потіївського районів. Центром колонії стало м.Черняхів, а її гебітсгауптманом було призначено оберфюрера СС Чимпке. Розміщення колонії саме на цих територіях було мотивоване наявністю тут значної кількості етнічних німців близько 3% - третя за чисельністю етнічна група в регіоні після українців та поляків. Округ Фьорстерштадт мав стати плацдармом для майбутньої німецької колонізації окупованих територій СРСР. До округу входили 24 населених пунктів в яких проживало 9036 етнічних німця.
У виконання планів в цих округах окупаційною владою забезпечувалась всебічна допомога фольксдойче у різноманітних сферах. Головним джерелом матеріального забезпечення фольксдойче регіону стало конфісковане майно єврейського населення в інших регіонах України та Європи. Продуктові спец-пайки, частково одяг та предмети першої необхідності серед фольксдойче в основному поширювалися через мережу спеціалізованих закритих магазинів.
Етнічним німцям місцевого походження довіряли керівництво різного роду організаціями промислової та сільськогосподарської сфер, інших галузей економіки, досить часто без урахування фахової підготовки
Належним чином вирішувалися і питання, пов’язані з соціальним захистом та медичним обслуговуванням місцевих німців. Для дітей із сімей фольксдойче створювалися дитячі садки, а для дітей-сиріт – дитячі будинки.
Особливу увагу окупаційна влада надавала політиці у сфері шкільної освіти, адже саме через освіту і виховання відбувалася германізація молодого покоління. Широка мережа німецьких шкіл була створена в усіх районах компактного та дисперсного проживання фольксдойче.
У найбільших містах регіону іноді проводили виступи німецькі фронтові театри. Здійснювали постановки концертів і військові союзної німецькій армії словацької частини. Так, із кінця 1941 р. до 22 лютого 1942 р. ними у Житомирі було організовано п’ять концертів. У лютому 1942 р. словацькі військові також організували виступ у м. Пулини, який став відповіддю на концерт місцевої української молоді.
Існувала заборона шлюбів фольксдойче із представниками інших етнічних груп населення для збереження «чистоти раси»
Станом на квітень 1943 р., коли було складено списки етнічних німців Олевська, Пулина, Романова та інших сусідніх районів, майже половина населення потрапила під третю категорію; їхня кров була частково німецькою (народжені у змішаних шлюбах), але вони вважалися такими, яких можна було онімечити.
У березні – квітні 1943 р. відбулося одне із найбільш масових переселень до сіл по лінії Коростень – Черняхів у межі Пулинського (Червоноармійського), Черняхівського та Горошківського (Володарськ-Волинського) районів. Під час переселення сюди із району Бараші було переміщено 4500 фольксдойче. Ці переселення, за словами Е.Ляйзера, відбулися через тиск радянських партизанів («банд», як відзначено у німецьких джерелах).
Формально колонія фольксдойче Фьорстерштадт, як і сусідня - Гегевальд функціонували до листопада 1943 р., коли на ці території у ході наступу вступили війська Червоної армії. Значна частина етнічних німців не евакуювалася, а залишилася на місцях свого попереднього проживання. За завданням німецької розвідки залишалися на зайнятій Червоною армією території для проведення розвідувальної діяльності.
З відновленням радянської влади практично усі місцеві німці за їх співпрацю та лояльність стосовно нацистського окупаційного режиму були репресовані. Відповідні заходи напряму стосувалися і репатріантів із категорії фольксдойче. Внаслідок таких етнодемографічних змін у післявоєнний період на території Житомирсько-Вінницького регіону практично зникла німецька національна меншина, одна із найбільших у довоєнні роки.